Основні захворювання печінки.


Основні захворювання печінки.

Хронічні дифузні захворювання печінки часто зустрічаються у жінок дітородного віку. Найбільш частою формою ураження печінки є хронічний гепатит вірусної етіології, більш рідкісними — аутоімунний і лікарський гепатит, холестатические форми ураження (первинний біліарний цироз, первинний склерозуючий холангіт), алкогольне ураження печінки, неалкогольний стеатогепатит на тлі ожиріння, цукрового діабету), хвороба Вільсона – Коновалова та інші. Останні десятиліття ознаменовані зростанням числа інфікованих і страждаючих хронічними вірусними захворюваннями печінки /ХЗП/, особливо серед осіб молодого віку, а також появою ряду нових лікарських препаратів, що дозволяють проводити успішне етіопатогенетичне лікування деяких форм уражень печінки. Також Ви можете знайти все необхідне на ресурсі http://regeneraciya.com.ua/services/lechenie-cyrroza-pecheni/.
Це веде до збільшення числа вагітних і породіль серед жінок, які страждають ХЗП. Особливості перебігу ХЗП у вагітних, тактика ведення таких хворих, зокрема, показання до медикаментозного лікування та питання його безпеки недостатньо вивчені. Спадкові хронічні захворювання печінки зустрічаються досить рідко, тому навіть при багаторазовому обстеженні не розпізнається лікарями і хворі тривалий час лікуються з приводу інших захворювань. До основних спадкових захворювань печінки відносяться: синдром Жильбера, гемохроматоз, хвороба Вільсона – Коновалова та ін Гемохроматоз — захворювання аутосомно – рецесивного успадкування, що характеризується порушенням обміну заліза, надмірною всмоктування його в кишечнику, збільшенням вмісту в крові і відкладенням у різних тканинах з підвищенням структури та порушенням функції печінки, серця, гіпофіза.
Клінічні симптоми на ранніх стадіях хвороби — неспецифічні: слабкість, стомлюваність, схуднення, біль у суглобах. При обстеженні виявляється підвищення АЛТ і АСТ. В термінальній стадії проявляється класична тріада: пігментація шкіри, цироз і цукровий діабет. Для діагностики визначають рівень заліза в крові, трансферрин, феритин, загальну железосвязывающую здатність, а також АЛТ і АСТ. Генетичний аналіз на гемохроматоз дозволяє виявити наявність спадкових факторів — мутації гена HFE. Генетичне тестування проводиться і близьким родичам хворих з підтвердженим гемохроматозом. Мета лікування — видалити з організму надлишкову кількість заліза. Хороші результати дає кровопускання під контролем клінічного аналізу крові і самопочуття пацієнта.