Самі безглузді приводи для війни

0
47




Війна з-за відра
У 1325 р. між італійськими містами Болонья і Модена почалася війна. Її причиною стало звичайне відро. Діло було так: в Модену втік один болонський кавалерист, який привласнив казенне відро, з якого напував свого бойового коня. Представники Болоньї заявили, що на дезертира їм наплювати, а ось відро вони хотіли б отримати назад, т. к. це міська власність. Моденцы проігнорували вимоги болонцев, і в результаті між містами почалася повноцінна війна. Вона тривала 22 роки, в результаті загинуло кілька тисяч чоловік. До речі, нещасливу ємність Болонья так собі і не повернула, тому що програла війну.

Бородовая війна
В 1500 р. між Османською імперією та Венецією вибухнула війна з-за бороди. Правитель турків-османів на зустрічі з венеціанським послом попросив, щоб той за східним звичаєм поклявся бородою, що його місто дійсно хоче дружити з Туреччиною. На це посол відповів, що взагалі-то венеціанці голять свої обличчя. Султан розсердився, і в гніві вигукнув: «В такому випадку, мешканці твого міста схожі на мавп!» Ображені венеціанці оголосили війну Османської імперії, щоправда, вибачень так і не дочекалися: армія і флот були розгромлені турками.

«Інша» війна
У 1653 р. Швеція і річ Посполита повинні були підписати угоду про дружбу і союз. Коли шведський король прочитав договір, його обурило, що після всіх його титулів слова «та інша» повторюються двічі, а після перерахування титулів польського короля – тричі. В результаті шведські дипломати написали гнівного листа, поляки відповіли, слово за слово – почалася війна 1655-1660 рр., перемогу в якому святкувала Швеція.

Війна за вухо Дженкінса
У першій половині XVIII ст. Великобританія та Іспанія змагалися за острівні території в Карибському морі. Британці шукали привід для війни, щоб забрати іспанські володіння, і благополучно його знайшли: в 1738 р. англійський матрос Боб Дженкінс поскаржився парламенту країни на іспанського капітана, який відтяв йому вухо за якусь провину. На доказ своїх слів Дженкінс показав своє вухо, яке зберігав цілих сім років після закінчення служби на іспанському кораблі, сподіваючись, що його як-небудь пришиють. Парламент тут же вирішив оголосити війну Іспанії за образу британського підданого, хоч воно і було нанесено сім років тому. В результаті англо-іспанська війна 1799-1742 рр. увійшла в історію як «війна за вухо Дженкінса». В ній не було переможця: обидві сторони залишилися «при своїх».

Війна з-за удару опахалом
У 1827 р. посол Франції зажадав від правителя Алжиру повернути всі борги і сплатити по ним відсотки. Алжирський монарх почав гарячкувати, сперечатися і вимагати відстрочення. В процесі дискусії він легенько ляснув посла по обличчю опахалом з страусового пір’я. Той образився, але не став реагувати на образу. Зате через 3 року посол згадав цей епізод, коли Франції знадобився привід для окупації Алжиру.

Війна вуликів
У 1830 р. американські штати Міссурі, Айова ледь не оголосили один одному війну з-за неточних прикордонних ліній. Миссурийские збирачі податків заявилися в село, що перебувала під юрисдикцією Айови, і зажадали виплат. Місцеві жителі послали їх за відомою адресою. Тоді податківці спиляли кілька дерев, на яких висіли вулики, і забрали весь мед. Між штатами почався обмін грізними дипломатичними нотами, а незабаром і в Міссурі, і в Айові почалася мобілізація. Правда, урядам штатів вистачило розуму не починати війну з-за такого дрібного непорозуміння, але сам дипломатичний конфлікт вже встиг отримати іронічна назва «війна вуликів».

Свинська війна
У 50-х роках XIX століття США і Канада змагалися за острів Сан-Хуан. 15 червня 1859 р. американець Катлер побачив свиню свого сусіда, канадця Гріффіта, псує його грядки. Недовго думаючи, Катлер схопив рушницю і пристрелив бідну підсвинка. Правда, трохи охолонувши, американець пішов до сусіда миритися і запропонував йому 10 доларів в якості компенсації. Гріффіт зажадав 100. Почалася сварка, до місця конфлікту почали підтягуватися друзі сперечальників, а потім завітали американські і канадські солдати. На щастя, їм вистачило розуму не стріляти один в одного. Загалом, ситуація загострилася, і спір вирішувався вже в міжнародному арбітражі. Третейським суддею виступав німецький імператор Вільгельм I, який 1872 р. постановив віддати острів США. Таким чином, «свинська війна» тривала 13 років. Добре хоч велася вона в суді, і єдиною її жертвою була нещасна свинка.

Собача війна
У 1925 р. в прикордонному пункті Петрич грецький солдат намагався наздогнати бродячого пса, щоб його погладити, але при цьому випадково перетнув болгарський кордон. Болгарські прикордонники відкрили вогонь по порушнику і смертельно поранили його. Через день греки вирізали в помсту всю болгарську заставу. Повномасштабну війну між Грецією і Болгарією вдалося запобігти лише завдяки втручанню Ліги Націй, тодішнього аналога ООН.

Футбольна війна
У 1969 р. футбольна збірна Гондурасу програла команді Сальвадору. З-за цього Гондурас розірвав дипломатичні відносини з сусідом і почав мобілізацію. У відповідь армія Сальвадора вторглася на гондураську територію. Війна тривала всього 6 днів, але забрала кілька тисяч життів. Погасити конфлікт вдалося лише за посередництва Міжнародного суду ООН.

Війна через Google Maps
Між Нікарагуа і Коста-Рікою є вузька смуга спірних земель. Кому вона належить, країни з’ясовують вже більше століття. У 2008 р., ні з того ні з сього,на Google Maps ці території були позначені як власність Нікарагуа. Задоволені никарагуанцы миттєво перекинули туди своїх солдатів і швиденько пересунули кордон. Коста-Ріка відповіла на це концентрацією біля кордону поліцейських підрозділів (у Коста-Ріки немає армії). Представники Google заявили, що їх картографи помилилися десь на 2,7 км, і принесли свої вибачення обом сторонам конфлікту. Никарагуанцы це повідомлення вислухали, вибачення прийняли, але відводити війська відмовилися. У підсумку нікарагуанські військові займають спірні території до сих пір.
Джерело