Старий Новий рік – незвичайне свято, він виник у 1918 році, коли вся Росія перейшла на Григоріанський календар («новим стилем») з Юліанського («за старим стилем»). А саме свято Новий рік в російській православній церкві, яка дотримувалася Юліанського календаря, відзначався з 13 на 14 січня. Звідси і пішла назва Старий («за старим стилем») Новий рік. Сучасний же Новий рік припадає на сорокаденний різдвяний піст.
Крім Росії, Старий Новий рік відзначається в ряді країн, які входили до складу СРСР та деякі інші. Наприклад, в Молдові, Білорусі, Латвії, Сербії, Чорногорії, Македонії та в деяких кантонах Швейцарії. Причому в Сербії, самі серби називають це торжество Сербський Новий рік, тому, що сербська православна церква, як і російська, дотримуються Юліанського календаря.
Цікавий факт. Різниця в часі між Григоріанським та Юліанським календарями складе 2 тижні з 1 березня 2100 року. Отже, з 2101 року Старий Новий рік буде відзначатися на день пізніше.
До 1918 року в Росії Новий рік потрапляв на час Святок, тому Старий новий рік так насичений ворожіннями, прикметами та обрядами. Наприклад, якщо в перший день Старого Нового року в будинок першою зайде жінка – це до нещастя, а якщо чоловік – до добробуту, до щастя. Або, якщо у перший день в будинку достатньо грошей, то й протягом усього Нового року сім’я не буде мати потребу в них. У старий новий рік, можна використовувати ті ж ворожіння в новорічну ніч, що й 1 січня.
14 січня, за Юліанським календарем, або 1 січня за старим числення» святкували день святого Василя.
Васильєв день
Зі Старим Новим роком пов’язано багато звичаїв і традицій. У давньоруському календарі цей день був присвячений Василію Великому і називався Василів день. Цей день вважався дуже важливим з точки зору його впливу на весь наступний рік. Селяни на Васильєв день відзначали стародавнє свято «авсень», або «овсень» — хліборобське свято, пов’язаний з обрядом обсевания, задобрювання майбутнього врожаю. Так, наприклад, в Тульській губернії діти по дому розсипали зерна ярого хліба, примовляючи: «Уроди, Боже, всякого жита за закрому, що за закрому так по великому, а й стало б жита на весь світ хрещений». Господиня збирала зерна з підлоги і зберігала їх до посіву.
На Україні цей обряд відбувався з піснями і танцями. Особи місце займав обряд варення каші. Відбувався він в ніч з 13 на 14 січня за новим стилем. Старша жінка в домі рівно о 2 годині ночі приносила з комори крупу, а старший з чоловіків — воду з ріки або колодязя. Крупа і вода стояли на столі доти, поки не истопится піч, і до них ніхто не доторкався, щоб не відлякати долю. Далі вся сім’я сідала за стіл, і старша жінка, розмішуючи кашу, голосила: «Сіяли, ростили гречку все літо; вродила каша гречка й велика і рум’яна; звали — позывали нашу гречку в Царгород побувати, на княжий бенкет бенкетувати; поїхала гречка в Царгород побувати з князями, з боярами, із чесним вівсом, золотим ячменем; чекали гречку, дожидали біля кам’яних воріт; зустрічали гречку князі й бояри, саджали гречку за дубовий стіл бенкет бенкетувати, і приїхала наша гречка до нас гостювати». Після цього усі вставали з-за столу, а господиня з поклоном ставила кашу в піч. Коли каша встигала, оглядали — повен горщик. Якщо каша виповзав з нього — це віщувало біду всьому будинку. Від тріснутого горщика теж хорошого чекати не доводилося. Після зняття пінки оглядали саму кашу, — якщо вона була наваристою, значить, буде і щастя, і врожай. Гарну кашу з’їдали на сніданок, погану ж викидали в річку.
Особливий обряд був пов’язаний з «ходінням по домівках». Обов’язковим частуванням для гостей в цю ніч були пироги, варені свинячі ноги і взагалі всі вироби з свинини, тому що Василь відомий на Русі як свінятнік, тобто покровитель свинячий їжі. Недарма казали: «Свинку та борівка для Васильєва вечірка», «На Василя Великого — свинячу голову на стіл!».
Люблять громадяни Росії Старий Новий рік? На це питання соціологічні опитування Вцвгд відповідають: люблять! Так, у 2004 році Старий Новий рік відзначали 63 відсотки громадян РФ, у 2003 році — 62 відсотка, у 2000 році — 57 відсотків та у 1998 році — 50 відсотків.
