Археологічні дані підтверджують, що люди, які проживають на території сучасної України, будували житла з кісток мамонта приблизно 18 000 років тому. Ці споруди, виявлені поблизу села Межирічі, на південний схід від Києва, являють собою геніальне пристосування до суворих умов останнього льодовикового періоду. Це відкриття підкреслює не тільки виживання, але як перші люди творчо використовували доступні ресурси в екстремальних умовах.
Межирічське городище: житла з кісток
Розкопки, проведені між 1966 і 1974 роками, спочатку виявили розташування останків мамонта, що вказувало на навмисне будівництво. Нещодавній повторний аналіз і вдосконалені методи датування тепер точно встановили вік найдавнішої частини найбільшої споруди між 18 323 і 17 839 роками до н. За оцінками, поселення служило тимчасовим притулком для 5–7 осіб і використовувалося до 429 років, що свідчить про те, що це не були постійні поселення, а скоріше практична відповідь на нагальні потреби виживання.
Як кістки мамонта використовували в будівництві
Житла були побудовані на фундаменті з черепів мамонтів і довгих кісток, вбитих вертикально в землю, щоб утворити основу. Дослідники припускають, що над цим фундаментом був споруджений дерев’яний каркас, обтягнутий для утеплення шкурами тварин або берестою. Зверху клали бивні та плоскі кістки мамонтів, які служили обважнювачами для кріплення даху та захисту від вітру.
«Ці притулки були практичними рішеннями для виживання, а не постійними поселеннями», — зазначили археологи, підкреслюючи прагматичний характер будівництва.
Чому це важливо: адаптивність і винахідливість
Використання кісток мамонта не є винятковим для України; подібні споруди були знайдені в інших місцях Східної Європи. Проте точне датування Межиріччя дає нові відомості про хронологію цих переробок. Він показує, що навіть наприкінці останнього льодовикового періоду люди активно переробляли рештки мегафауни для будівництва будинків. Цей період характеризувався швидкою зміною клімату та скороченням ресурсів, тому така винахідливість була життєво необхідною.
Деякі дослідники, такі як Франсуа Джинджян, попереджають, що для повної впевненості в хронології потрібно провести більше радіовуглецевого датування всього місця. Проте дані переконливо свідчать про те, що льодовикові спільноти в Україні оволоділи унікальною та ефективною технікою будівництва, перетворюючи останки вимерлих гігантів на рятівну архітектуру.
Це відкриття підкреслює здатність людства пристосовуватися до екстремальних умов і надає відчутний приклад того, як ранні спільноти процвітали у світі, який радикально відрізнявся від нашого.
