Вчені визначили специфічну мозкову діяльність, пов’язану з нашим основним почуттям володіння тілом — здатністю відрізняти «себе» від усього поза нами. Дослідження, проведене командами зі Швеції та Франції, виявило, що альфа-хвилі в тім’яній корі відіграють ключову роль у цьому процесі. Це відкриття може змінити наше розуміння того, як мозок створює реальність, і потенційно вплинути на лікування станів, за яких це відчуття спотворюється.
Ілюзія гумової руки розкриває межі мозку
У дослідженні використовувалася класична «ілюзія гумової руки», психологічний тест, під час якого учасники змушені повірити, що штучна рука є частиною їх власного тіла. Одночасно торкнувшись прихованої справжньої руки та видимої гумової руки, дослідники виявили, що мозок легко інтегрує обидві, коли сенсорні сигнали синхронізовані.
В експериментах взяли участь 106 осіб, мозкову діяльність яких під час ілюзії контролювали за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ). Результати послідовно показали, що швидкість альфа-хвилі в тім’яній корі – області, відповідальній за просторове сприйняття та відображення тіла – прямо корелювала з тим, наскільки сильно учасники ідентифікували себе зі штучною рукою.
Швидші хвилі, чіткіші межі
Учасники з більш високою частотою альфа-хвилі з більшою ймовірністю виявляли навіть невеликі затримки між дотиками справжньої та штучної руки, правильно відкидаючи ілюзію. Навпаки, тих, хто має повільніші альфа-хвилі, було легше обдурити, прийнявши гумову руку за свою власну, навіть якщо час не збігався.
Щоб підтвердити, що ці хвилі не були просто побічним продуктом ілюзії, дослідники потім використали краніальну транскраніальну стимуляцію змінним струмом (tACS), щоб штучно прискорити або уповільнити альфа-хвилі учасників. Маніпулювання цими мозковими хвилями безпосередньо вплинуло на те, наскільки легко людей вводила в оману штучна рука. Швидші хвилі збільшували в них почуття власності на тіло, роблячи їх більш критичними до невідповідностей. Повільніші хвилі стирали межі між собою та іншими.
Наслідки за межами сприйняття
Це дослідження має глибокі наслідки для розуміння неврологічних захворювань, таких як шизофренія, при яких самовідчуття часто фрагментарне. Спотворена карта тіла може бути ключовим компонентом цього розладу, і завдяки розумінню нейронних механізмів можуть з’явитися нові варіанти лікування.
Окрім клінічного застосування, ці відкриття також мають практичне значення. Використовуючи ці знання, можна розробити більш реалістичні протези та захоплюючий досвід віртуальної реальності. Тепер краще зрозумілий природний процес мозку, який інтегрує сенсорні сигнали в узгоджене самосвідомість.
«Наші висновки допомагають пояснити, як мозок вирішує проблему інтеграції сигналів від тіла для створення узгодженого відчуття себе», — пояснює нейробіолог Хенрік Ерссон.
Зрештою, дослідження підкреслює, що межі між «ви» та світом не є фіксованими, а скоріше активно будуються вашим мозком залежно від того, наскільки швидко він обробляє сенсорну інформацію.
