Сафарі-парк Лонгліт, який став першим у світі місцем, де можна було зробити сафарі на автомобілі за межами Африки, відзначає своє 60-річчя. З моменту відкриття воріт у 1966 році маєток у Вілтширі перетворився зі спірного локального експерименту на світову пам’ятку, присвячену збереженню дикої природи та туризму.
Від суперечок до збереження природи
Витоки парку зустріли зі значним скептицизмом. Коли власник маєтку, лорд Бат, вперше запросив дозвіл на встановлення огорож, місцева влада, за повідомленнями, навіть не здогадувалася про те, хто саме тут мешкатиме.
«Леви? Ну, треба ж, а ми думали, там будуть олені!» — ця фраза стала крилатою і належить голові ради тогочасного округу Уормінстер.
Громадськість також була стурбована питаннями безпеки та можливими заворушеннями. У 1960-х роках жителі побоювалися двох різних загроз: можливості втечі левів із вольєрів та ризику вандалізму з боку молодіжних субкультур, таких як «тедді-бої» чи «моди та рокери», які могли зашкодити нові паркани. Незважаючи на ці ранні тривоги, парк миттєво став успішним, залучаючи мільйони відвідувачів, які прагнуть гострих відчуттів від можливості побачити левів, тигрів та мавп лише за пару сантиметрів від вікна свого автомобіля.
Спадщина турботи та зв’язку з природою
Крім видовищності, Лонгліт перетворився на життєво важливе заповідне притулок. Сьогодні в маєтку мешкає понад 120 видів тварин, багато з яких класифікуються як ті, що перебувають під загрозою зникнення або вразливому становищі. Цей перехід від простого туризму до активного збереження видів відбиває загальну тенденцію в зоологічній індустрії: прагнення захисту біорізноманіття, а чи не просто демонстрації тварин.
Людський фактор у парку найкраще втілюють його віддані співробітники. Іен Тернер, старший доглядач, який пропрацював у маєтку 50 років, вважає парк своїм «першим будинком». Його глибокий зв’язок із тваринами дозволяє зазирнути у повсякденну реальність управління дикою природою:
- Особисті зв’язки: Тернер описує унікальні стосунки з тваринами, відзначаючи, що одна самка носорога реагує на нього з ніжністю, як домашній пес.
- Акцент на збереженні видів: Він тісно працює з видами, що зникають, включаючи великих панд, одна з яких навіть носить його ім’я.
- ** Еволюція догляду: ** За п’ять десятиліть Тернер став свідком колосального прогресу у забезпеченні благополуччя тварин: від покращення спальних місць для жирафів до забезпечення більшої свободи та комфорту для всіх мешканців.
Збереження історії
Поки парк святкує цей визначний ювілей, співробітники архіву працюють над збереженням «звичайних» документів, які розповідають екстраординарну історію. Від першого фунта стерлінгів, отриманого за вхід, до оригінальних креслень огорож — ці записи дозволяють побачити, наскільки сильно змінилися стосунки між людиною і дикими тваринами.
Хоча парк починався як зухвале та дещо незрозуміле підприємство, він виріс у важливу частину життя суспільства та ключового гравця у справі збереження дикої природи.
Висновок
60-річний шлях Лонгліта відбиває трансформацію від спірного дорожнього атракціону до високотехнологічного центру збереження природи. Його довголіття є свідченням як успішної бізнес-моделі, так і глибокої, довічної відданості співробітників, які піклуються про тварин.
