Ідея створення парашута належить, знову таки, Леонардо да Вінчі – ще в 1483 році він намалював ескіз пірамідального парашута і писав: «Якщо в людини є намет з накрохмаленого полотна шириною в 12 ліктів і висотою в 12, він зможе кидатися з будь-якої висоти без небезпеки для себе». Розміри даного парашута дорівнює 60 квадратних метрів, це практично аналогічно сучасним прототипам. Але через непотрібність його не стали доводити до розуму. І з розвитком повітроплавання з’являється необхідність у створенні пристрою для безпечного спуску людини з літака або іншого транспорту. До речі, англієць А. Ніколас вирішив довести, що парашут конструкції да Вінчі спрацює не гірше сучасних аналогів, і здійснив успішний стрибок із пристроєм, виготовленим за кресленнями великого винахідника.
Створив даний апарат французький фізик Ленорман, який і дав назву даного пристрою – “парашут” (від грецького «пара» — проти французького «шюте» — падіння). Ленорман і був тим самим, хто наважився зробити перший стрибок з парашутом, зістрибнувши з вежі в Монпельє 26 грудня 1783 році. Але його парашут був занадто громіздким і дуже нагадував величезний парасоль. У сучасному світі ж зробити перший стрибок з парашута не складе праці. Існує величезна кількість організацій, які навчають і організують стрибки з парашута. Я особисто для першого стрибка звернувся в Skycenter DZ Пущино. Хлопці з даної організації навчають, проводять інструктаж і пускають тебе у вільний політ. 
А ось першим хто ризикнув зістрибнути з повітряної кулі був французький аеронавт Андре-Жак Гарнерен у 1797 році з 400-метрової висоти. Але він летів на повітряній кулі не один, а з фізиком, який, побачивши, як балансує парашут у повітрі, запропонував зробити дірку в середині парашута, щоб повітря виходило з нього. А вже в 20 столітті Паулюсь з Німеччини винайшла складаний парашут.
І вже в 1911 році російський військовий, Котельников, під враженням побаченої їм на Всеросійському святі повітроплавання в 1910 році загибелі російського льотчика капітана Мацієвича винайшов принципово новий парашут РК-1. Парашут Котельникова був компактний. Його купол виготовлений з шовку, стропи розділялися на 2 групи і кріпилися до плечових обхватам підвісної системи. Купол і стропи укладалися в дерев’яний, а пізніше алюмінієвий ранець. Пізніше, у 1923 році Котельников запропонував ранець для укладання парашута, зроблений у вигляді конверта з сотами для строп. 
Людина, що летить у вільному падінні до розкриття парашута рухається зі швидкістю 50 кілометрів на годину. І, до речі, міф про те, що парашутний спорт дуже небезпечний для життя й у багатьох випадках закінчується летальним результатом є лише міфом, адже частка смертності в цьому екстремальному спорті становить 0,025% – дуже низька частка. Стрибати може не кожен, тільки людина у ваговій категорії від 40 до 95 кг. Людина не може говорити, перебуваючи у вільному падінні, тому фільми про супер агентів, які вирішують питання і в падінні всього лише міф.
Кілька цікавих моментів:
– У 2005 році американка Шейна Річардсон хотіла стрибнути з парашутом, але у вільному падінні обидва парашута не відкрилися. Шейна врізалася в землю зі швидкістю 60 кілометрів на годину, але не загинула, звичайно ж, не обійшлося без переломів кісток, але найцікавіше в цій ситуації, що Шейна була вагітною і народила цілком здорову дитину.
– найстарішою людиною, який стрибнув з парашутом став 97-річний англієць Джордж Мойз, який зробив собі подарунок на день народження.
– Найбільший висотний стрибок здійснив спортсмен-екстремал Фелікс Баумгартнер. Він стрибнув з висоти 38,6 км, досягнувши гігантської швидкості вільного падіння – 1342 км/ч. Звичайно, Фелікс стрибав у спеціальному скафандрі, інакше б він задихнувся, або згорів в атмосфері.
– У парашутному спорті має місце невелике екстремальне відгалуження – «банзай-стрибок», вигадане японцями. Людина зістрибує з літака без парашута , а потім за ним скидають ранець з парашутом. Чоловік повинен зловити ранець, одягнути і відкрити парашут.
