У січні 1980 року президент США Джиммі Картер закликав бойкотувати Олімпійські ігри в Москві у відповідь на введення радянських військ в Афганістан; його позицію підтримали 64 країни. І це вже не перший раз, коли олімпіади були полем для вираження політичних орієнтацій.
Париж, 1924 рік
На Олімпіаду 1920 року, яка проводилася в бельгійському Антверпені, не були запрошені Німеччина та її союзники в Першій Світовій, в тому числі Радянська Росія, якій на Заході було оголошено політичний бойкот.
Через чотири роки вже Радянський Союз відмовився їхати на Олімпіаду, хоча до Вищої ради фізичної культури при ЦВК РРФСР з Франції прийшло офіційне запрошення. Для такого жесту були дві причини. По-перше, СРСР таким чином підтримав Німеччину, яку раніше не кликали на Олімпіаду, поминаючи Першу світову. По-друге, статут Червоного Спортинтерна, в якому був Радянський Союз, зобов’язував своїх членів боротися з буржуазними спортивними організаціями, і Міжнародний олімпійський комітет (МОК) був першим у цьому списку. СРСР бойкотував олімпійські змагання, проводячи замість них пролетарські спартакіади, аж до 1952 року.
Як бойкотувалися олімпіади
Берлін, 1936 рік
Перспектива проведення XI літніх Олімпійських ігор у фашистській Німеччині мало радувала країни, які планували взяти в них участь. На конференції в захист олімпійських ідей, яка пройшла в Парижі в червні 1936 року, всіх людей доброї волі і друзів олімпійських ідей» закликали бойкотувати ігри у Третьому рейху. Замість них було запропоновано провести Народну олімпіаду в Барселоні. Домагатися цього повинен був Раду боротьби за перенесення Олімпіади з Берліна. У той же час МОК відправив у Берлін експертів, які не помітили в столиці нацистської Німеччини нічого суперечить олімпійським принципам.
В результаті 19 липня Ігри урочисто відкривав Гітлер, а провести паралельно Народну олімпіаду в Барселоні не вийшло — в тому ж місяці франкісти підняли заколот проти республіканського уряду Іспанії.
Спортсменам довелося змагатися під прапорами зі свастикою, якими був обвішаний Берлін. Зі складу учасників виключили швейцарця Поля Мартена, одружений на єврейці.
Нацисти уважно вивчали американські і європейські команди на предмет чистоти арійської крові, заздалегідь думаючи про покоління «дітей олімпіади». Незважаючи на це, урочистості расистської ідеології з ігор не вийшло — десять афроамериканців взяли шість золотих, три срібні та дві бронзові медалі, а кращим спортсменом Олімпіади був визнаний чорношкірий спринтер Джессі Оуенс.
Лише після Другої світової війни МОК публічно визнав помилковим своє рішення не змінювати місце проведення Олімпіади-1936.
Як бойкотувалися олімпіади
Мельбурн, 1956
Серед країн, бойкотировавших літню Олімпіаду 1956 року (проходив у листопаді — грудні), виділяються три групи. Для першої — Єгипту, Іраку, Лівану і Камбоджі — демарш став реакцією на Суецький криза і агресію Франції, Великобританії та Ізраїлю по відношенню до Єгипту.
Друга — Іспанія, Швейцарія і Нідерланди — не поїхала на гру в знак протесту проти придушення радянськими військами повстання в Угорщині місяцем раніше. Самі угорські спортсмени, незадоволені новим прорадянським урядом, відмовилися виступати під прапором Угорської Народної Республіки і з’явилися на Олімпіаді під прапором Угорщини зразка 1918 року. Частина з них після завершення змагань не повернулася на батьківщину.
Окремий привід для бойкоту Олімпіади був і у Китайської Народної Республіки, яка протестувала проти запрошення команди Тайваню як незалежної держави.
Як бойкотувалися олімпіади
Токіо, 1964 рік
У запрошенні в столицю Японії в 1964 році було відмовлено ПАР за проведену керівництвом країни політику апартеїду і довічний вирок майбутньому першого чорношкірого президента Нельсону Манделі. У спортивне співтовариство ПАР змогла повернутися тільки в 1992 році.
Тим часом своя драма розвивалася в Азії: в 1962 році в Джакарті проводилися IV Азіатські ігри, на які не допустили команди Ізраїлю і Тайваню (їм відмовили у візах). МОК позбавив олімпійський комітет Індонезії повноважень у зв’язку з расовою дискримінацією в цій країні, а той в помсту оголосив, що буде проводити свої власні ігри для держав, що розвиваються (Games for the New Emerging Forces, GANEFO). У 1963 році в перших змаганнях брали участь 50 держав. Тоді МОК заборонив учасникам GANEFO виступати на Олімпіадах. Тому Індонезія вирішила бойкотувати Ігри, а КНДР її підтримала.
Як бойкотувалися олімпіади
Монреаль, 1976 рік
Олімпійські ігри в Монреалі бойкотували 26 африканських країн, яким не вдалося домогтися заборони на участь в іграх для Нової Зеландії, яка брала участь у змаганнях з регбі в ПАР всупереч введених проти цієї країни санкцій. МОК виправдовувався тим, що регбі не входить в олімпійську програму. До протесту африканських країн приєдналися Ірак і Гайана.
Команда Тайваню не поїхала в Монреаль з-за того, що Канада не хотіла визнавати незалежність острова. У 1975 році Канада пригрозила не допускати до Олімпіади тайваньських спортсменів, які мали намір виступати під прапором частково визнаної Китайської Республіки, незважаючи на те, що МОК визнала її Національний олімпійський комітет. За однією з версій, Канада прийняла це рішення під тиском Пекіна, оскільки КНР була найбільшим торговим партнером країни.
МОК погрожував заборонити проведення Олімпіади в Монреалі, тоді Канада запропонувала Тайваню використовувати свій прапор і гімн, але відмовилася визнавати Китайську Республіку незалежною державою, тому тайванська делегація у Монреаль не поїхала. КНР, у свою чергу, не стала брати участі в Іграх в знак протесту проти того, що МОК визнавав Тайвань незалежною державою.
Як бойкотувалися олімпіади
Москва, 1980 рік
Слідом за США проти введення радянських військ в Афганістан виступили всі країни — члени НАТО і деякі союзники Сполучених Штатів і Великобританії. Крім 64 держав, офіційно заявили про свій намір бойкотувати Олімпіаду, ще 16 обмежилися тим, що не рекомендували своїм спортсменам брати в ній участь.
Збірні Австралії, Голландії, Італії, Франції, Великобританії та деяких інших країн виступали не під державними прапорами, а під прапором МОК. У разі їх перемоги звучав не національний, а олімпійський гімн.
Як бойкотувалися олімпіади
Лос-Анджелес, 1984 рік
На наступних Олімпійських іграх соціалістичні країни звинуватили США у «поширенні антирадянської істерії» і майже у повному складі бойкотували Лос-Анджелес. Винятком стали лише Югославія та КНР, яка вперше взяла участь в Олімпіаді. Румунські спортсмени виступали на Іграх в приватному порядку.
«При прямому потуранні влади різко активізувалися різного роду екстремістські організації і групи, відкрито ставлять своєю метою створення „нестерпних умов для перебування делегації СРСР, виступів радянських спортсменів. Готуються ворожі СРСР політичні демонстрації, на адресу НОК СРСР, радянських спортсменів і офіційних осіб лунають неприховані погрози фізичної розправи. Ватажків антирадянських, антисоціалістичних організацій беруть представники адміністрації США, їхня діяльність широко рекламується засобами масової інформації. Для виправдання цієї кампанії владою США і організаторами Олімпіади робляться постійні посилання на різного роду законодавчі акти», — свідчить заява Національного олімпійського комітету СРСР від 8 травня 1984 року.
Крім країн перемігшого соціалізму, Ігри бойкотували Лівія, Іран, незадоволені участю в них Ізраїлю.
Як бойкотувалися олімпіади
Сеул, 1988 рік
На цей раз виступила ініціатором бойкоту Північна Корея, яка хотіла провести частину змагань на своїй території, але не отримала схвалення МОК. Тоді КНДР зовсім відмовилася від участі в Іграх, у чому її підтримали Куба, Нікарагуа та Ефіопія. У Сеул не приїхали команди Албанії, Сейшел і Мадагаскару, однак офіційного бойкоту ці країни не оголошували. Соціалістичні держави Північну Корею не підтримали, оскільки СРСР не зважився пропустити дві Олімпіади поспіль.
Як бойкотувалися олімпіади
Сочі 2014 рік
Вперше ідея бойкотувати Олімпіаду виникла у 2008 році під час російсько-грузинської війни. До цього закликав світове співтовариство президент Грузії Михайло Саакашвілі. У той же час до американо-європейського бойкоту зимової Олімпіади закликали американські газети.
Влітку минулого року, коли про конфлікт 08.08.08 багато призабули, світове співтовариство болісно відреагував на прийняття Держдумою закону про заборону пропаганди гомосексуалізму. Одним з перших до бойкоту олімпіади в Сочі закликав британський актор, письменник, драматург і відкриттів гей Стівен Фрай. «В загальних інтересах гуманності, проголошуваними олімпійським рухом, МОК зобов’язаний сказати тверде ні варварському, фашистському законом, прийнятим Думою з подачі Путіна», — писав Фрай у своєму блозі. Він порівняв дії російської влади щодо геїв з дискримінаційною політикою Третього рейху щодо євреїв і висловив побоювання, що спортсменам нетрадиційної орієнтації може загрожувати небезпека в Росії. Позицію Фрая розділив його співвітчизник, актор Руперт Еверетт.
