Історія ця почалася з того, що на центральній площі вільного міста Нюрнберга раннім морозним ранком 1830 року перехожі знайшли дивного хлопця. На вигляд йому було років 18, говорити він не вмів, навіть пересувався він насилу. В руці тримав 2 листи. До з’ясування обставин хлопця помістили в міську в’язницю. В одному з листів було сказано, що хлопця звуть Каспар Хаузер, що хтось взяв його на виховання, але що більше піклуватися про нього не може. У другому листі, написаному від іншої особи, містилося розпорядження віддати хлопця в армію. Перший же аналіз показав, що обидва листи написані одним почерком, але від різних осіб, що відразу видало підробку. Подальша найпростіша перевірка показала, що і осіб, нібито листа підписали, не існує.
Однак, було, мабуть, у хлопця щось, раз у його долі взяло участь одна впливова особа – Голова Нюрнберзького суду. Перед обличчям однієї з вищих судових чиновників в Німеччині напевно пройшло безліч бездомних, хворих та інших, що переходили в ті часи в Німеччині з катівні в катівню (бідність вважалася злочином і каралася позбавленням волі. В’язниці так само служили притулками для божевільних.)
Але в даному випадку чиновник сповнився рішучості з’ясувати, що за людина перед ним. З одного боку він приставив до нього вчителя з тим, що б навчити говорити і писати і тим самим дізнатися, про що Каспар Хаузер пам’ятає сам. З іншого він зробив якісь розслідування.
Чи потрібно нагадувати, що це був час Байрона, Шеллі, Гете, Шіллера та Лермонтова, час романтики, принаймні в деяких головах. Однією з таких наповнених романтичним дурницею голів мав і Голова Суду. Йому нецікаво було думати, що він має справу зі звичайним подкидишем. Ні, Каспар Хаузер ПОВИНЕН був мати шляхетне, а краще царське походження. Це переконання сприяло також і те, що Каспар робив дивовижні успіхи в навчанні, а в ті часи духовні здібності вважалися привілеєм аристократії. Кілька тижнів Каспар навчився говорити, його почерк дивовижною навіть для епохи каліграфії краси, його малюнки, в основному малюнки рослин і тварин, видають неабиякі здібності рисувальника і натураліста.
Так що Голова Суду став шукати серед вищої аристократії. Той факт, що ніде не значився зниклий син і ніхто не спохопився Каспара, навів Голови на думку, що слід шукати серед мертвих. І дійсно, в 1812 році помер останній спадкоємець чоловічої статі Баденського престолу. Він помер у віці 8 місяців, у палаці в Карлсруе, абсолютно несподівано, оскільки до того був цілком здоровим немовлям. Недовгі пошуки так само показали, що за 4 дні до народження Принца, одна з придворних дам теж вирішилася хлопчиком, але дуже нездоровим. Голова Суду запідозрив підміну, про що і написав книгу „Злочин над душею Людини“. У ній він, грунтуючись на спогадах Каспара, розповів про те, як у людини вкрали дитинство. Він же назвав і осіб, яким все це було вигідно і хто був в змозі все це організувати: побічна гілка, яка вступила на Баденський престол після смерті позбавленого чоловічих спадкоємців герцога Карла. Голова виявив, що за 8 років з 1806 по 1814 в правлячому роду померло 6 представників чоловічої статі, батько герцога, його брат, два його сини, одним з яких, як він вважав був підкидьок, і сам герцог Карл. На підозрі перебувала дружина троюрідного брата Карла, який до 1830 вже 16 років сидів на Баденській троні.
Спогади Каспара Хаузера були надзвичайно мізерні. Всі Каспар пам’ятав, це було темне приміщення і незмінно супроводжують його фігурку коня – його єдину іграшку. Він не бачив облич своїх тюремників, їжа з’являлася, коли він спав. Тільки під кінець з’явився хтось, керуючи його рукою, навчив виводити своє ім’я і навчив ходити.
Зробивши припущення про Баденській походження Каспара, голова спробував простежити його шлях з Карлсруе в Нюрнберг. З’ясувалося, що на цьому шляху було 2 зупинки. Спочатку невідомий в’язень, дитина близько 3-5 років утримувався протягом 6 років у замку Бойгген, не далеко від Базеля. Потім його, мабуть, перевезли в інший замок, недалеко від міста Пфорцхайм, де його утримували ще 10 років.
У результаті опублікування книги Каспар Хаузер став відомою і популярною особою, символом несправедливості аристократії (епоха була передреволюційна). Ця популярність однак і погубила нещасного. У 1838 році на нього було здійснено перший замах. Нападник прокрався в його квартиру і спробував зарубати його м’ясницким сокирою. Каспар отримав важке поранення в голову, але зумів захиститися. Обличчя нападника було приховано під маскою. А ще через 4 роки ніж вбивці знайшов його, обірвавши його життя в 30 років.
Вся ця історія в Німеччині добре відома, Нюрнбеге є невеликий музей Каспара Хаузера, де зберігаються його речі. Ім’я Каспара Хаузера стало у відомому сенсі прозивним, означаючи людини без минулого. І ось в 1996 році журнал «Більд» вирішив перевірити походження Каспара. Була взята проба крові з трусів навколо дірки від смертельної рани та порівняно з кров’ю одного з нащадків Баденського будинку. Результат виявився, на превеликий жаль, негативний.
А зараз якась знімальна група вирішила пройти по всьому шляху Каспара Хаузера. Вони навіть заручилися дозволом Управління охорони Пам’яток зламувати замуровані в старовину приміщення. І що ж? У замку Бойгген доглядач вказав на одне таке замуроване протягом мінімум 100 років приміщення. Назовні дивилося тільки вузьке (20 см і шириною 80 см заввишки) вікно. Стінку зламали і увійшли заповнена сміттям приміщення висотою 170 див. Ніхто не очікував, що що-небудь знайдеться від перебування дитини. Але трапляються і чудеса: на стіні виявили малюнок коня, виконаний уламком цегли в типову дитячій манері. Згадуючи про те, що фігура коня була єдиною річчю, яка супроводжувала Каспара все його дитинство, не можна не подумати: це його слід.
Подальший шлях лежав у замок під Пфорцхаймом. Там вже багато разів змінювався власник. Останній з них, архітектор, влаштував повну перебудову будівлі. В процесі робіт було виявлено приміщення під сходами, висотою 160 см, укритий за 3 метровими стінами. Освітлювало приміщення діркою 30 на 30 см, та ще й перекритою металевою сіткою у вигляді рослини. При розчищенні цього приміщення була знайдена ні багато ні мало, як іграшкова фігура коня, дуже добре збережена.
Знімальній групі вдалося домогтися отримання ряду проб, а саме волосся, лупи та інших залишків, придатних для аналізу ДНК, всього 6 проб. Аналіз дав цікаві результати. По-перше аналіз показав, що всі проби відносяться до 1 людині. По-друге, що аналіз цих проб не збігається з аналізом ДНК крові з трусів. Звідси виходило, що на трусах чиясь чужа кров, не Каспара Хаузера. І по-третє, що проба крові жінки, що перебуває в спорідненні з Баденським будинком відрізняється від взятих проб тільки в 1 пункті, тобто, знаходиться в дуже близькій спорідненості.
